Цієї неділі православні входять у часовий простір
четвертого тижня Великого посту, котрий знаменує собою середину Святої Чотиридесятниці та зветься Хрестопоклонним.
У релігійній літературі є гарне порівняння: наче прочанин, який втомився від довгої дороги, відпочиває під деревом, що розкинуло свої крони, так і православні, звершуючи духовну подорож до Великодня – Світлого Христового Воскресіння, знаходять в середині цього шляху «Древо Хресне», щоби під ним набратись сил для подальшого руху.

Слід відзначити, що літургічні особливості цієї неділі аналогічні особливостям дванадесятого свята Воздвиження Хреста Господнього. У цей день ми приходимо в храм вшанувати Хресні Страждання Господа, прославити Його Славне Воскресіння. Та для багатьох постає проблема: як не «проґавити» головний момент богослужіння, щоб поклонитися Хресту, на якому Господь звершив наше спасіння. Для когось Хрест – це символ жорстокої страти або один із релігійних артефактів.
Для християн – це найдорожча святиня, яку зазвичай носять біля серця. І невипадково: адже саме Хрест засвідчує міру любові Бога до людини. Любові – навіть до смерті. Ця любов Божа перетворила знаряддя вбивства на засіб Спасіння у Вічності.
Величний момент виносу Животворящого Хреста настає на Великому Славослів’ї: при співі «Святый Боже, Святый Крепкий, Святый Безсмертный, помилуй нас» звершується триразове кадіння престолу, після чого проходить урочиста процесія виносу Хреста Господнього через північні врата вівтаря на середину храму. Коли церковний клір співає «Кресту Твоему поклоняемся, Владыко, и Святое Воскресение Твое славим», священнослужителі разом із вірянами триразово поклоняються Чесному Древу.
Святий Хрест залишається на середині храму для поклоніння впродовж усієї хрестопоклонної седмиці аж до п’ятниці, коли перед початком Літургії Передосвячених Дарів заноситься назад у вівтар.
Ще однією особливістю цього богослужіння є помазання вірян єлеєм; воно відбувається після виносу та поклоніння Чесному Хресту, а не так, як завжди, на полієлеї.
Та самих тільки знань про літургічні особливості богослужіння неділі Хрестопоклоної замало. Чи можливо вклонятися символу страждань Господа нашого та не усвідомлювати самої сутті Хреста як спасительної сили людської природи? Спасіння всього роду людського звершується на Хресті. «Через хресну смерть нам відкривається вічне життя», – говорить відомий богослов Георгій Флоровський.
За смертю обов’язково слідує воскресіння, якби не було так, то смерть Боголюдини була б марною. «Якщо нема воскресіння мертвих, то і Христос не воскрес. А якщо Христос не воскрес, то й проповідь наша марна, марна і віра ваша», – говорить апостол Павел (1 Кор. 15:13-14). Тому смерть Христа Спасителя потрібно розглядати в Світлі Його Славного Воскресіння.
Сила Хресної смерті в тому, що це смерть Боголюдини, а не простої людини. Як говорить святитель Кирил Єрусалимський, «страждала і трудилася подвигом терпіння не людина малозначуща, але Бог, Який воплотився». Тому це була смерть Слова Втіленого, і тому за смертю послідувало Воскресіння.
Дивлячись на Хрест нашого Спасителя, ми плачемо і радіємо. Плачемо, що саме «я» своїми гріхами розпинаю Христа, що саме «я» вбиваю цвяхи в Його Пречисті руки; і радієм, бо не дивлячись ні на що, Іісус Христос спасає «мене», мирить «мене» з Богом. Прослідкуйте за логікою роздуму – всі мої гріхи особисто мене ставлять перед Богом. Чудово сказав з цього приводу вищезгаданий Георгій Флоровський: «кожен повинен з’єднатися з Христом особисто і вільно – у згоді вірувати, у згоді любити».
Господь прийняв смерть за нас і в «єдиному тілі примирив нас з Богом посередництвом Хреста, убивши ворожнечу на ньому» (Єф. 2:16). Тому саме на поприщі Великого посту Церква пропонує нам згадати Голгофу, згадати страсті Христові, поклонитися Хресту, на якому Бог-Слово звершив наше спасіння, прийняв смерть заради нашого життя.
Святитель Іоанн Златоуст зазначав: «Наскільки значущою є сила Хреста! Яку велику зміну вчинив він із людством! …Через Хрест впізнаємо ми Правду Божу, через Хрест єднаємося із Христом… та сподобляємося благодаті Святого Духа; через Хрест впізнаємо ми силу любові та навчаємось вмирати за інших… Хрест є торжество над демонами, зброя супротив гріха, меч, яким Господь уразив змія…».
Недільне Євангеліє на цей раз – від Марка. У ньому читаємо розповідь про те, як Христос, покликавши народ з учнями Своїми, сказав їм: «Хто хоче йти за Мною, хай зречеться себе, і візьме хрест свій, і йде за Мною. Бо хто хоче душу свою зберегти, той загубить її; а хто загубить душу свою заради Мене і Євангелія, той збереже її. Бо яка користь людині, коли вона придбає весь світ, а душу свою занапастить? Або який викуп дасть людина за душу свою? Бо хто посоромиться Мене і Моїх слів у роді цьому перелюбному і грішному, того посоромиться і Син Людський, коли прийде у славі Отця Свого зі святими Ангелами. І сказав їм: істинно кажу вам, що деякі з тих, що стоять тут, не зазнають смерті, як уже побачать Царство Боже, що прийшло в силі…».
27 березня цього року у Хрестопоклонну неділю у Свято-Благовіщенському храмі міста Березані Божественну Літургію звершив благочинний Березанського округу архімандрит Назарій (Омеляненко) у співслужінні протодиякона Олександра Романія та ієродиякона Никона (Згурського). За богослужінням співали два храмові хори. За Літургією була піднесена молитва за припинення війни та мир в Україні.

Усі фото новини – https://photos.google.com/share/AF1QipM-c5mKneOGtsyChrcnX91XULb3b5QyucJJUYtWe1RTrJis237w9c5qcjkTgw8uHQ?key=WEtsbUtsNlJMYUNxNEg3MEpUU1ZCbnVEaHlMa3d3