18 травня 2016 року храм св. великомучениці Ірини відсвяткував свій перший маленький ювілей – 10 років. Та історія храму в цьому селі сягає 18-го століття, коли в центрі села була збудована церква на честь святого архістратига Божого Михаїла. Як розповідає автор книги «Баришівщина та Березань від давнини до сучасності» П. Ратніков,  храм був побудований на поминальний плиті сотника Михайла Івановича Пилипенка, який був одним з засновників цього села. Також є свідчення, що село раніше називалося Пилипчич, та згодом його перейменували на Пилипче.

Храм простояв майже 200 років та навіть пережив війну, під час якої більшість церков в державі було зруйновано. Та в 1952 році його розібрали за аварійним станом, а служби звершувалися в приміщенні місцевої школи. З часом подальші покоління вже й не знали як виглядав храм, та поминальна плита нагадувала про те, що це місце є святим і ангел Божий охороняє його та чекає коли люди знову нададуть йому минулу славу. Та згодом і ця плита кудись зникла…

На 54 роки село духовно збідніло, та в 2006 році милість Божа знову засяяла над цим краєм. За сприяння небайдужих людей, а саме директора ТОВ «Пилипчанське», Костюка Анатолія Володимировича, 18 травня  відбулась закладка церкви, а вже 21 липня того ж року новий храм був освячений на честь святої великомучениці Ірини. Слід зазначити, що Анатолій Васильович до сьогоднішнього дня не перестає дбати про потреби парафії.

Першим настоятелем храму був отець Андрій Паламарюк. Вже через пів року настоятелем став отець Валерій Повх, який духовно окормляв паству три роки. Священик досить активно розпочав роботу з духовного відродження села та, навіть, разом з парафіянами  звершив паломництво в Почаївську лавру. З 2008 по 2009 рік служіння продовжив священик Сергій Осипчук. З 2009 по 2014 рік служіння продовжив священик Павло Турянчик, який найдовше прослужив на цій парафіїі. Батюшка продовжив роботу над духовним відродженням села, розпочату попередніми пастирями. З 2014 року по сьогоднішній день настоятелем храму є священик Миколай Борисюк, який запровадив нові напрямки роботи – школа та дитячий садок стали постійними учасниками  церковного життя.

Також особливо слід зазначити небайдужість місцевої влади – голови сільської ради Мірошниченка Анатолія Васильовича, який всіма силами допомагав і допомагає підтримувати церковне життя в селі та на власному прикладі показує своє відношення до храму та його благоустрою, беручи участь у підготовці до свят.

Особливо можна відмітити постійних прихожан, які є активними учасниками в організації церковного життя. Своїм завзяттям та терпінням вони є прикладом для багатьох.

Нехай свята великомучениця Ірина оборонить наше село і всю нашу країну від зла та ненависті!