За два тижні до свята Різдва Христового у неділю праотець Свята Православна Церква нагадує віруючим про наближення свята та готує всіх до зустрічі Богонемовляти. Неділя праотець – перший підготовчий до свята тиждень, коли згадуються святі, що жили до Різдва Христового, – старозавітні пророки, і всі благочестиві люди, котрі з вірою чекали на пришестя Спасителя. Цим спогадом віруючі переносяться думкою в часи старозавітні, в часи , що передували приходу обіцянного Богом Месії, і для натхнення до морального самоочищення Церква ставить перед нами цілий сонм великих праотців, що просіяли своїм богоугодним життям.
Про цих святих людей у Священному Писанні говориться іноді дуже коротко, наприклад, про великого праведника Єноха: «…і ходив із Богом Єнох, і не стало його, бо забрав його Бог…» (Бут. 5: 24 ). Через відсутність детальних свідчень святі отці здогадуються про те, що він був людиною незвичайно праведного життя, завжди пам’ятав Бога і невпинно Йому молився, і тому був узятий живим на небо. Так само коротко Біблія згадує і про інших святих, особливо про тих, які жили до Авраама, наприклад – про Авеля, тому що про праведників найдавніших часів дуже мало відомо. Святитель Димитрій Ростовський називає Евера (див. Бут. 10:21, 24, 25) праведною людиною. Звідки він робить такий висновок? З того, що від Евера згодом стався іудейський народ – той самий, серед якого по плоті народився Христос. Юдейський же народ був обраний Богом саме тому, що Евер відмовився брати участь у побудові Вавилонської вежі. Про це немає згадки в Біблії, але святі отці розшифровують вельми стислі слова Святого Письма. Про інших древніх праведників говориться досить багато – ціла книга присвячена великому праведному Іову і його випробуванню, яке він зазнав заради того, щоб довести свою віру в Бога і любов до Нього, за що був винагороджений від Бога.
Всі праотці жили надією, що має з’явитися Спасителя і постійно висловлювали свою віру в Нього.
Спаситель мав народитися на землі тілесно, про що свідчать пророки . Наскільки важливо було тілесне народження, доводиться тим, що Євангеліє від Матфея починається саме з родоводу Христа. Хоча народження Спасителя і було чудесним, Діва безшлюбна народила, але воно відбулося від Матері, і благословенна Діва і Матір не могла не мати Своїх предків. Закон спадковості, як і будь-який закон, суворий і невблаганний, іноді буває жахливий за своїми наслідками. Людині доводиться страждати за гріхи своїх предків, мучитися від нажитих ними хвороб, хибних схильностей. Але цей же закон і благодійний для роду людського. Він закріплює все хороше, нажите людиною, закріплює в нащадках – і не тільки закріплює, а й розвиває, удосконалює. І особливо яскраво це видно в родоводі Ісуса Христа, в праотцях і отцях давнини, від яких по плоті стався Христос, – всі вони відрізнялися високим і праведним життям.
Дуже часто у Священній історії Старого Завіту Господь закликає людей, які були в тяжких, важких обставинах, які вже ні на що земне не могли розраховувати. Їх чекало тільки відчай, але відчаю вони не допустили. Потім Господь сказав: «Не бійся, тільки віруй». Ось це вони і виконали – не боялися, а тільки вірували. За це Церква і прославляє їх імена. Тому пам’ять святих праотців, що свідчить про наближення Різдвяних днів, акцентує увагу віруючих на житті мужів, які твердо стояли у вірі своїй, в надії і в любові до Господа.
Цю віру повинні християни собі поставити за зразок і постійно тримати в серці, оскільки старозавітні праведники були оточені темрявою язичницького невір’я і нечестя і жили лише надією на пришестя обіцяного Спасителя; в той час як ми маємо ціле море свідків благості Божої в минулому, маємо Святу Православну Церкву, що дбайливо спрямовує нас до спасіння; нарешті, тішимося безсумнівною надією майбутнього вічного життя, яке обіцяв нам правдивий Бог, Які так полюбив світ, що Сина Свого Єдинородного дав , щоб кожен, хто вірує в Нього не загинув, але мав життя вічне.
Всі ми є покликаними у Царство Небесне. Через те потрібно бути уважними до гласу Божого, бо є межа нашому земному існуванню та прийде час, коли милосердя Боже, яке нині закликає нас до покаяння і виправлення, поступиться місцем правосуддю і праведному гніву Божому. «Тепер час сприятливий, ось тепер день спасіння…» (2 Кор. 6: 2). Тому і неділя праотців закликає віруючих очистити себе покаянням і виправитися, щоб свято Різдва Христового зустріти з чистою совістю і духовною радістю і від повноти радості і почуттів оспівати народженому у Віфлеємі Богонемовляті подячну хвалу.

Архімандрит Назарій (Омеляненко)