За традицією, щороку 12 липня увесь православний християнський світ вшановує пам’ять первоверховних апостолів Петра і Павла.

Не стало винятком і село Коржі, де на місці будівництва храму Преображення Господнього звершився молебень на честь святих Петра і Павла.

Для більшості людей, не надто заглиблених у релігійне життя, це свято асоціюється здебільшого з екватором літа та початком жнив. Певно мірою так воно і є, але все ж таки треба глибше розуміти суть цього свята.

Церковна історія говорить, що святі Петро і Павло були звичайними смертними людьми, різними за походжденням і поглядами: Петро (Симон) – бідний рибалка з галилейського містечка і Павло (Савл) – заможний освічений римський громадянин. Петро був покликаний Ісусом ще за Його земного життя і став одним з дванадцяти учнів Христа. Павло спершу був гонителем християнства, почувши ж одного разу голос Господа, став вірним Його служителем. Апостол Петро згрішив, тричі відрікшись Спасителя, відповідаючи на питання оточуючих. Проте, його покаяння було таким щирим і глибоким, що саме йому, першому з учнів явився Христос після Свого Воскресіння і відновив його в апостольському достоїнстві. За наказом римського імператора Нерона апостола Петра за проповідь християнства засудили до розп`яття. Вважаючи себе негідним прийняти таку ж мученицьку смерть, як і його Учитель, він просив, щоб його розп`яли головою вниз, бажаючи навіть під час смерті схилити свою голову перед Богом.

Великою була і могутність проповіді апостола Павла, він добре потрудився для поширення віри Христової. Апостол особисто не бачив Христа, не був серед учнів за Його земного життя, але своїм просвіченим, ясним і багатогранним розумом назавжди визнав, що Христос — це дійсно обіцяний Месія, котрий прийшов урятувати ввесь рід людський. Апостол Павло теж сподобився вінця мученицької смерті, хоча на відміну від апостола Петра, його не розіп’яли, а як римському громадянинові відсікли голову мечем.

Отже, значення апостолів Петра і Павла для Святої Церкви було завжди вагомим, їх шанування починається, фактично, від часу їх смерті. На наших же землях це свято відзначається з часу прийняття християнства в Київській Русі.

У своєму зверненні до прихожан ієрей Миколай наголосив на тому, що нема на землі жодної безгрішної людини, але й немає такого гріха, якого б не пробачив Всевишній, а в кожного з нас свій шлях до Бога. Тому історії святих Петра і Павла повинні стати нам прикладом для життя за законами Божими. Люди мають знати, що щире покаяння та щира молитва допоможуть нам осягнути слово Господа нашого.

Коржівська громада дякує отцю Миколаю за його велику роботу на духовній ниві нашого села.

13 липня 2016р. ШилоТ.Г., вчитель

Коржівської ЗОШ